Сьогоднiшне суспільство, навiть в складних життєвих обставинах, не вiдмовляється вiд того, щоб купляти необхiднi речi в кредит (якщо вони дiйсно необхiднi). Можно смiливо стверджувати, що майже кожен пересічний українець, мабуть, не раз звертався до фінансових установ за допомогою. Предметом купівлі у відносинах споживчого кредитування може бути будь-яка продукція або послуга (наприклад, побутова техніка, автомобілі, освіта, лікування).

Коли виникає проблема?

Так буває, що керівництво банків не враховує кількість кредитних операцій, що здійснюються. Тому не завжди службовці встигають обробляти й оцiнювати реальний обсяг простроченої заборгованості. Як правило, наслідок цього – не реагування на перші ознаки проблемності кредиту. Або ось інша ситуація початку проблеми: позичальнику недостатньо чітко пояснили розмір щомісячного платежу (або ж він сам недостатньо вник в роз’яснення), i може, недоплативши кілька гривень (або й копійок), вийти на прострочення і не знати про цей факт. А через те, що недоплачена сума буде незначною, його ніхто не попередить про виниклу прострочену заборгованість. І ось вже через декілька місяців (а сума прострочення значно збільшиться!) його сповістять. Зрозумiло, що це вже пізно. Не додає оптимiзму i той факт, що на прострочену заборгованість обов’язково будуть накладатися штрафні санкції і пеня (а на сьогоднi у кожного кредитора рiзнi розцінки). Так дуже скоро (буквально за 3-4 місяці) прострочення виростає до кругленької суми (декількох тисяч гривень). І ось тепер вона, досягнувши значних розмірів, привертає увагу менеджера банку. Не складно зрозумiти, банк розпочинає інтенсивний тиск на «злісного неплатника», часто-густо не розбираючись в причинах прострочення.

Що робити?

В подібнiй ситуації перший крок – звертання уваги на терміни свого кредиту (він прописаний в складеному кредитному договорi). Якщо пройшло більше трьох років з моменту, що зазначений, є шанси виграти суд і не платити борги. Але ж банки подають позови за споживичими кредитами після закінчення саме трьох років зазначеної в договорі дати повного погашення позики. За такими позовами судова практика різна. Вважається, якщо нема підпису боржника під документом про збільшення строку позовної давності, то загальний термін - три роки. А у деяких банків є просто заява на позику, яка і є кредитним договором, i посилання на ознайомлення з умовами кредитування, яке часто не підписане боржником. У такому випадку суди погоджуються, що загальний термін позовної давності - три роки від дати, яка вказана як дата, до якої кредит має бути погашеним.

Практика захисту

Листопад 2013 року: Верховний Суд України виніс рішення, яке захищає позичальника: «При закінчення терміну давності, кредитор не має права звертатися до позичальника з вимогою про повернення споживчого боргу». Отже, ВСУ захистив роздрібних позичальників від банкірів, які намагаються стягнути кредити, термін позовної давності яких минув. Під час судового розгляду про стягнення заборгованості за споживчими кредитами ВСУ зробив правовий висновок підтвердивши, що п. 7 ч. 11 ст. 11 закону "Про захист прав споживачів" забороняє банку в позасудовому порядку вимагати повернення позики, термін давності якої минув.

Наші юристи мають значний досвід роботи з проблемними кредитами і захистом від невиправданих зазіхань кредиторов. Ми готові надати кваліфіковану юридичну консультацію, грамотно скласти і подати позовну заяву, представляти інтереси в судах усіх інстанцій. Заповніть заявку - і Ваші проблеми будуть вирішені якісно і швидко.