Кожен, хто вчинив будь-яке правопорушення, пови­нен відповісти перед законом за свої діяння. У зв’язку з цим у державі існує механізм притягнення винних до відповідальності. Залежно від характеру правопорушен­ня виділяють різні види юридичної відповідальності, зокрема й адміністративну.

Отже, основним завданням держави є розвиток інсти­туту відповідальності, зокрема адміністративної. Таке завдання реалізується шляхом вдосконалення порядку притягнення до адміністративної відповідальності поруш­ників. Останніми можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак порядок притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення юридичних осіб не­достатньо розроблений і нормативно регламентований.

Саме цим і обумовлюється актуальність обраної тематики дослідження.

Загальні положення інституту адміністративної відповідальності, зокрема  юридичної особи, а також порядок притягнення до адміністративної відповідаль­ності юридичних осіб неодноразово досліджувалися в працях Ю.П Битяка, А.С. Васильєва, Є.С. Герасименка, О.Ю. Дрозда, О.Л. Жильцова, О.Т. Зими, Р.А. Калюж­ного, А.Т. Комзюка, І.Й. Слубського, С.С. Студенікіна, С.А. Шепетька та інших. Однак незважаючи на таке різноманіття напрацювань у цій царині, залишилося ряд невирішених і дискусійних питань. Зокрема, висвітлення порядку притягнення до адміністративної відповідаль­ності юридичних осіб носить фрагментарний характер. Тому завдання цієї статті полягає у виділенні та висвіт­ленні особливостей такого порядку.

На необхідність визнання юридичної особи суб’єктом юридичної відповідальності вказує зарубіжна практика. Так, наукові кола європейських та інших країн світу, досліджуючи проблему різкого зростання правопору­шень і злочинів, що вчиняються юридичними особами, дійшли висновку про необхідність уведення інституту відповідальності юридичних осіб, яка вже давно запро­ваджена не тільки за вчинення адміністративних, а й кримінальних правопорушень. Так, наприклад, сьогодні їх кримінальну відповідальність встановлено у Франції, Фінляндії, Бельгії, Данії, Японії, Канаді, США, Кореї, Голландії, Норвегії, Австрії та деяких інших країнах. Адміністративну відповідальність юридичних осіб, при­чому кодифікованими актами, введено в Німеччині, Італії та Португалії. Слід відзначити, що цей інститут широко використовується в праві Європейської Спільноти. Іноді в літературі зустрічається згадка й про так звану "квазікримінальну”, а за суттю - адміністративно-кримі­нальну відповідальність юридичних осіб. Зокрема, таку відповідальність передбачено законодавством Швеції, Італії та Бельгії. В Італії, наприклад, таку відповідальність передбачено за порушення законодавства про свободу конкуренції, у Бельгії - у податковій, митній і сільсько­господарській сферах.

Тому вважається більш вдалим визначення адміні­стративної відповідальності, сформульоване І.Й. Слубським. Учений пропонує її розуміти як частину примусо­вих заходів, що містить негативну реакцію держави на винне й протиправне діяння, скоєне правопорушення та подальшу мету покарання правопорушника. Указане трактування відповідальності визначає її сут­ність і мету. До того ж воно не обмежує коло суб’єктів адміністративної відповідальності виключно фізичними особами. Але водночас воно й не вказує на можливість застосування заходів адміністративної відповідальності стосовно юридичних осіб.

На нашу думку, під адміністративною відповідальні­стю слід розуміти, як вірно вказує В.О. Продаєвич, вид юридичної відповідальності, який застосовується до фізичних і юридичних осіб на підставі вчиненого ними адміністративного проступку, у встановленому адміні­стративним законодавством порядку, із застосуванням до них адміністративних стягнень.

Порядок притягнення юридичних осіб до адміністра­тивної відповідальності - це визначена законом послідов­ність дій, якої зобов’язані дотримуватися компетентні органи й посадові особи під час притягнення суб’єкта до адміністративної відповідальності, а також особи, які звинувачені у вчиненні правопорушення, під час розгляду 124 справи про адміністративне правопорушення стосовно них при оскарженні прийнятого в ній рішення.

Порядок притягнення до адміністративної відпові­дальності регулюється нормами КпАП України. Причому норми КпАП України передбачають можливість притяг­нення до адміністративної відповідальності тільки фізич­ної особи. Отже, порядок притягнення до відповідаль­ності юридичних осіб регулюється нормативно-правовим актом, який прямо не закріплює можливість притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи, адже не визначає юридичну особу як суб'єкта адміністра­тивного правопорушення та не виділяє, які санкції мо­жуть застосовуватися щодо юридичної особи-порушника.

Варто помітити, що відсутність нормативного визна­чення юридичної особи як суб’єкта адміністративного правопорушення та відповідно закріплення в КпАП Укра­їни адміністративної відповідальності юридичної особи призводить до того, що різні державні установи, також судові, по-різному трактують положення інших законів України. А саме:

в одному випадку всі суб’єкти права визнаються рівними перед законом, також і юридична особа. Як наслідок, остання за результатами своєї діяльності може притягуватися до відповідальності в адміністративному порядку;

в іншому випадку суб’єктом адміністративної відпові­дальності визнається виключно фізична особа, оскільки це прямо закріплено в КпАП України. Тому немає пра­вових підстав для застосування норм цього Кодексу до правовідносин, які виникають у зв’язку з притягненням державними органами підприємств, установ і організацій до встановленої законодавством відповідальності.

Тому існує загальна потреба в удосконаленні націо­нального законодавства в царині врегулювання інституту адміністративної відповідальності. Ми поділяємо думку, що таке вдосконалення нормативної бази повинно знайти свій вираз у наступних напрямах:

главу 2 КпАП України потрібно доповнити нормою, яка закріплювала б визначення поняття адміністративної відповідальності із зазначенням того, що суб’єктами та­кої відповідальності є як фізичні, так і юридичні особи;

глави З і 4 КпАП України необхідно доповнити стаття­ми, які б визначали перелік адміністративних стягнень, які можуть застосовуватись стосовно юридичних осіб, та процедуру їх накладення;

особливу частину КпАП України слід доповнити нормами, які б передбачали суб’єктом яких конкретно адміністративних правопорушень є юридичні особи, які санкції щодо них слід застосовувати;

розділи IV та V КпАП України потрібно доповнити нормами, які б визначали й регулювали порядок прова­дження в справах про адміністративні правопорушення та порядок виконання постанов про накладення адміні­стративних стягнень;

термінологія кодифікованих, інших законних підзаконних нормативно-правових актів повинна бути уніфікованою, тобто вона має бути спільною, однаковою для всіх норма­тивних актів України. Це дозволить усунути суперечності в трактуванні й застосуванні окремих норм права, зокрема, пов’язаних із притягненням юридичної особи до адміні­стративної відповідальності;

уніфікації підлягають також норми правових актів різних галузей права, які визначають порядок функціонування окремих видів юридичних осіб і відповідно порядок при­тягнення їх до відповідальності, зокрема адміністративної.

Особливості порядку притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб безпосередньо виража­ються через особливості адміністративного проваджен­ня. Завдання останнього згідно зі ст. 245 КпАП України полягає у:

своєчасному, всебічному, повному й об’єктивному з’ясуванні обставин кожної справи;

вирішенні справи в точній відповідності з законом; забезпеченні виконання винесеної постанови; виявленні причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; запобіганні правопорушень; вихованні громадян у дусі додержання законів; зміцненні законності.

Очевидним є те, що вказані завдання переслідуються й під час провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо юридичних осіб. Порядок про­вадження в справах указаної категорії визначається КпАП України та іншими нормативно-правовими актами України. Такого роду провадження здійснюється в орга­нах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення з урахуван­ням їх підвідомчості, або в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Проте в КпАП України не наводиться ані визначення адміністративного провадження, ані його поділ на окремі стадії. Тому вказані питання досліджуються та висвітлю­ються в наукових працях.

Зокрема, в юридичній енциклопедичній літературі адміністративне провадження трактується як регламен­тований законом порядок діяльності органів (посадових осіб) адміністративної юрисдикції та судових органів по вирішенню справ про адміністративні правопорушен­ня.

О.У.Жильцов сформулював поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб. Учений запропонував під ним розуміти комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які здійснюються спеціально уповноваженими ор­ганами (посадовими особами) та судами, спрямованих на своєчасне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постано­ви та реалізації прав юридичних осіб на оскарження неправомірних дій і рішень, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню адміністративних пра­вопорушень, запобігання правопорушенням, зміцнення законності. Вважаємо, що наведене визначення є занадто громіздким за своїм смисловим навантаженням. Оскільки завдання адміністративного провадження закрі­плені в КпАП України, у визначенні достатньо зробити посилання на вказану норму.

Отже, під провадженням у справах про адміністра­тивні правопорушення юридичних осіб пропонуємо розуміти комплекс адміністративно-процедурних і про­цесуальних заходів, що здійснюються уповноваженими органами, посадовими особами чи судами (суддями) з метою притягнення юридичної особи-порушника до адміністративної відповідальності та досягнення інших завдань такого провадження, закріплених у КпАП України та інших нормативно-правових актах України.

Що ж стосується етапів (стадій), за допомогою яких реалізується процедура притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності, то вони є стан­дартними й ідентичними стадіям адміністративного провадження. Відповідно, притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності відбувається в декілька етапів, а саме:

прийняття справи про адміністративне правопору­шення до розгляду;

розгляд справи та оцінка її фактичних обставин і доказів;

ухвалення по справі про адміністративне правопору­шення постанови (рішення);

оскарження та опротестування постанови (рішення);

виконання постанов (рішень) про накладення адміні­стративних стягнень.

Притягнення до відповідальності неможливе без з’ясування ряду обставин, які у своїй сукупності й формують предмет доказування. Тобто під час адмі­ністративного провадження є перелік обставин, який підлягає обов’язковому встановленню й спрямований на вияснення всіх деталей про подію правопорушення  його склад. Таким чином, уповноважені суб’єкти прова­дження забезпечують реалізацію принципів законності та рівності всіх перед законом.

Отже, можна зробити висновок, що притягнення до адміністративної відповідальності неможливе за від­сутності достатніх на те підстав. А основною з підстав є наявність складу адміністративного правопорушення. Ос­танній, як відомо, передбачає наявність і взаємозв’язок таких чотирьох елементів - об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони. Висвітлювати зміст наведених структурних елементів складу адміністратив­ного правопорушення в нашій роботі не будемо, оскільки вказані питання не є предметом нашого дослідження. Проте ми вважаємо доцільним зупинитися на окремих особливостях деяких елементів складу адміністратив­ного правопорушення, обумовлених тим, що суб’єктом порушення є юридична особа.

По-перше, процес притягнення до адміністратив­ної відповідальності юридичної особи ускладнюється відсутністю чіткої грані між тим, коли діяння фізичних осіб, які входять до юридичної особи, слід трактувати й сприймати як протиправні діяння окремої фізичної особи, а коли - юридичної особи.

Юридична особа - колективне утворення, що здатне мати права й нести певні юридичні обов’язки (правоз­датність), і таким чином виступати суб’єктом не лише суспільних, а й правових відносин. Іншими словами - це колектив фізичних осіб, пов’язаних загальною метою, внутрішньо організований, за рахунок внутріш­ньої організації відособлений від навколишнього світу, виступаючий зовні як єдине персоніфіковане ціле, що володіє самостійною волею, що несе самостійну відпо­відальність.

Так, відмінною ознакою юридичної особи як суб’єкта адміністративної відповідальності є така її ознака, як колективізм. Колектив осіб відрізняється від простих зі­брань людей наявністю внутрішніх стійких організаційних взаємозв’язків, що визначають роль кожної людини все­редині колективу. Якщо ці організаційні взаємозв’язки між членами колективу налагоджені належним чином, то здійснення правопорушення одним з його членів практично виключається, оскільки під час внутрішнього контролю буде виправлена ненавмисна помилка або припинені свідомі дії особи, спрямовані на здійснення правопорушення. Якщо ж організаційні взаємозв’язки не налагоджені, дефектні, то через відсутність належного контролю працівник організації може порушити правила або нехтувати обов’язками, що приведе до вчинення правопорушення. При цьому юридична особа буде винною у відсутності належної організації. Тому під час притягнення до адміністративної відповідальності необ­хідно з’ясувати, чи насправді порушення були допущені через неналежну організацію діяльності своїх підлеглих і контролю за нею юридичною особою (зокрема, адміні­страцією), чи фізична особа навмисно прагне створити видимість причетності до правопорушення юридичної особи з метою уникнення власного покарання.